Розгортаю книжку далі й читаю статтю д. О. Руссовоі, і тут бачу плями в мові, звичайні в усіх йіі писаннях: в охоронних школах (ecoles gardiennes)—це б то доглядальних школах; від них—од йіх, рахування—лік, лічіння; майже —сливе, врахувати—перелічить, лягло тягарем—вагою, відокремилась—одопрічнилась, одокромилась; мешканців,—(пол.) жителів, жильців; окремою—опрічнього; навчення—навчіння, зупиняється—спиняється, постійні—завсідні, обговорюються— обмірковуються, а не оббріхуються; виконували обовязки— сповняли, робили повинності; помешкання—(польск.) квартира, житло: мусить бути—(пол.) повинно буть, рух—(пол.) рушшня. І в ці статті якийсь винігрет, вихопляний з галицьких книжок. І скрізь у статті стоіть від замісць—од. Д. Руссова й досі пише неначе для загинувшоі через таку погану мову „Громадської Думки", ще й досі не покинула своеі шкодливоі для України тенденціі.